Рішучість і любов до єдиного Бога

Чому «добре почати» ще не означає «добре закінчити»

У духовному житті багато хто відчуває зворушення, скуштує небесної любові й благодаті — і все ж не доходить до мети. Святий Макарій Великий пояснює: корінь у слабкості волі, у любові до чогось земного, у відмові від повного самозречення. Не витримавши боротьби, випробувань і спокус, людина повертається до розмаїтих мирських бажань і грузне в пучині світу.

Обітниці Божі великі й недослідимі — тому потрібні віра, надія, труди, подвиги й довге випробування. Хто хоче з Христом царювати вічно, той має зважитися в короткому житті нести хрест до кінця.

Коли хтось хоче йти за Мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за Мною.
— Мт 16, 24

Багато хто бажає вічного життя, але не відмовляється від власних уподобань і не зрікається себе — а без цього успадкувати вічне неможливо.

Правдиве зречення і хитрість спокуси

Ті, хто за Божою заповіддю зрікся себе, мирських бажань і прив’язаностей і має перед очима лише Господа, йдуть без перешкод. Натомість той, хто не зрікся себе по правді й далі любить щось крім Бога, сам добровільно піддається спокусі — у добрих навіть діях лукавий може шукати собі послугу, якщо під ними ховається жадоба слави чи визнання.

Бог розсипав кості тих, що облогою стали проти тебе.
— Пс 52 (53), 6

У будь-якій земній прив’язаності гріх може стати путами: що людина полюбила в світі, те й обтяжує розум і не дає зосередитися на головному — на любові до єдиного Бога.

Три притчі про власну волю

Макарій ілюструє це простими картинами.

Пожежа. Горить хата: один рятує лише душу й уціліє; інший повертається за майном — і гине. Хто загинув «сам», той полюбив щось більше за порятунок душі.

Буря на морі. Один, роздягнувшись, рятує лише себе й виходить живим; інший тягне за собою одежу, та вона тягне його на дно.

Напад ворогів. Один чує звістку й негайно тікає ні з чим; інший бариться, рятуючи речі, — і потрапляє в полон.

Коли хтось приходить до Мене й не зненавидить свого батька й матір, жінку, дітей, братів, сестер, та ще й своє життя, той не може бути Моїм учнем.
— Лк 14, 26

Так і в духовному житті: залишитися в полоні світу чи загинути від малої користі — часто наслідок власного вибору, пасивності й небажання відірватися від видимого.

Іов і Авраам: любов, перевірена втратою

Хочеш знати, як виглядає досконала любов до Господа — дивись на Писання.

Іов втратив дітей, майно, статок — і виявилося, що він «нічого не набув», крім єдиного Бога. Авраам, покликаний вийти з землі й роду (Бут 12, 1), покинув усе й у випробуваннях довів любов понад усе; коли Бог вимагав сина в жертву, він зрікся себе по-справжньому, бо ніщо вже не стояло між ним і Богом.

І сказав Господь до Авраама: Вийди з землі твоєї, і з рідні твоєї, і з дому батька твого в землю, яку Я тобі покажу.
— Бут 12, 1

Ті, хто йде цим шляхом, не повинні любити нічого, крім Бога, щоб у час випробувань виявитися досвідченими в любові до Нього.

Царство без трудів не здобувають

Читаючи про праведників, ми хвалимо їх подвиги — і водночас часто хочемо тих самих вінців без їхнього виснаження, убозтва й страждань. Та й розпусники з митарями хотіли б Царства легко. Саме для того й даються спокуси, скорботи й боротьба: щоб явними стали ті, хто справді понад усе любив єдиного Господа й не мав іншої потіхи над цю любов.

Джерело: Святий Макарій Великий. Добротолюбіє, Том І.