Світлий первісний стан людини

Світлий первісний стан

Немає іншої такої близькості і взаємності, яка є у душі з Богом і у Бога з душею. Бог створив різні творіння, створив небо і землю, сонце, місяць, воду, плодоносні дерева, усіляких тварин. Але у жодному з цих творінь не спочиває Господь. Всяке творіння у Його владі, проте не утвердив Він у них престолу, не розпочав із ними спілкування; благозволив же це зробити тільки щодо людини, з якою розпочав спілкування та в ній спочиває.

Високою є достойніть людини. Вона найдорожча з усіх творінь. Тому душа мисляча і розсудлива, обійшовши всі творіння, ніде не знаходить собі спокою, як тільки у Єдиному Господі. І Господь ні до кого не благоволить, як тільки до єдиної людини.

У творінні її було поставлено біля мети

Створюючи душу, Бог в її єство не вклав пороку, навпаки, створив її за образом чеснот Духа, вклав у неї закони чеснот, розсудливість, відання, віру, любов та інші чесноти, за образом Духа.

Він уклав у неї розуміння, волю, владний розум, воцарив у ній і інші важливі якості, зробив її діяльною, легкокрилою, невтомною, дарував їй приходити і відходити в одну мить і думкою служити Йому, коли хоче Дух. Одним словом, створив її такою, щоб стати їй нареченою і співучасницею Його, щоб і Йому бути у єднанні з нею, і їй бути з Ним єдинм духом, як сказно:"...хто єʼднується з Господом, той є один дух з Господом" (1 Кор. 6:17).

Адам та Єва володіли великими перевагами та благами

До гріхопадіння вони були зодягнені в Божу славу... Адам, поки дотримувався заповіді, був другом Божим; і з Богом перебував у раю. Розум, первісно чистий, перебуваючи у чині своєму, споглядав Владику свого; і Адам, перебуваючи у чистоті, царював над своїми помислами і блаженствував, покритий божественною славою. Людина була в честі і чистоті, була владикою всього, починаючи від неба, і до нижніх уміла розрізняти пристрасті; була чужою демонам, чистою від гріха і пороків - була Божою подобою.

У повноті благодаті не було нічого підневільного

Усі розумні істоти (ангели, душі, демони) Творець сотворив чистими і дуже простими. А те, що деякі із них піддалися злу, відбулося з ними самовільно, - тому зі своєї власної волі вони відхилилися від благого помислу.

Видимі творіння звʼязані якимось нерухомим єством; вони не можуть вийти з того стану, у якому створені, і не мають волі. А ми створені за образом і подобою Божою. Як Бог свобідний і творить, що хоче, такі свобідні і ми. За природою ми можемо змінюватися.

Природа наша прийнятна і для добра, і для зла, і для Божої благодаті, і для супротивної сили. Вона не може бути поневолена.

Велике багатство і велика спащшина були йому уготовані. Але через те, що швидко здобув злі помисли і думки, він загинув для Бога.

Джерела:

Святий Макарій Великий. Добротолюбіє, Том І.