Майбутнє життя

Велике таїнство відходу душі

Коли душа людська виходить з тіла, здійснюється якесь велике таїнство. Якщо повинна вона в гріхах, то приходять юрби демонів — недобрі ангели й темні сили — і забирають її до себе. І ніхто не повинен дивуватися з того, бо якщо душа, перебуваючи в цьому світі, корилась їм, була їхнім рабом, то, відходячи звідси, повністю переходить під їхню владу.

А що стосується благої частки, то ти повинен уяснити собі: при святих рабах Божих вже нині перебувають Ангели і святі духи, які їх оточують та охороняють. І коли виходять душі праведників із тіла, тоді лики Ангелів приймають їх до чистого світу і приводять до Господа.

Істинна смерть всередині — у серці, і вона сокровенна. Нею вмирає внутрішній чоловік. Тому якщо хтось перейшов від смерти до життя сокровенного, то він істинно живе навіки й не вмирає. Навіть якщо тіла таких і зруйнуються тимчасово, то знову воскреснуть у славі, бо освячені. Тому смерть християн називаємо сном і успінням.

Радість неба над тими, хто здобув багатство

Як купець, повертаючись здалека на батьківщину великим багачем, в стократ збільшивши своє купно, посилає домашнім гроші, щоби придбали йому доми, сади й гарну одежу, — тоді з невимовною радістю приймають його рідні; так і в духовному. Якщо люди надбали собі небесне багатство, то дізнаються про це співгромадяни неба, тобто духи святих Ангелів і, радіючи, кажуть: «Велике здобули багатство браття наші, що на землі».

Такі душі, відходячи з цієї землі в Господі, з великою радістю здіймаються у вишній світ, і ті, що з Господом, приймають їх, приготувавши для них там обителі, сади, всесвітлі та многоцінні одежі.

Куди входить душа — туди, де мета розуму

Якщо людина, перебуваючи ще в стані боротьби (коли в душі її діють і гріх, і благодать), відійде з цього світу, то куди входить вона? — Туди, де розум має свою мету й улюблене місце. Тобі, якщо спіткають тебе скорботи чи боротьба, треба тільки спротивитися і зненавидіти їх. Бо розпочати боротьбу — не твоя це справа, а ненавидіти — у твоїй волі.

Тоді Господь, бачачи розум твій, що подвизається і любить Його всією душею, — миттєво віддалить смерть од душі твоєї (це можливо Йому) і прийме тебе в лоно Своє й світло. Одна мить — і вирве тебе з пащі тьми й негайно переставить до Царства Свого. Господу легко все, — тільки май любов до Нього. Бог вимагає від людини діл, бо душа удостоєна бути в спільноті з Божеством.

Зберегти насіння Божества

Ті, що прийняли в себе насіння Божества, мають його в собі невидимо, і через гріх, який живе в них, таять в місцях темних і страшних. Тому якщо пильнуватимуть себе і збережуть насіння, то свого часу породять плід явно, і коли звільняться від тіла, Ангели і всі вишні лики з радісними обличчями приймуть їх. А якщо той, хто візьме зброю Христову, щоби мужньо битися, — розслабиться, то скоро піддасться ворогам і, звільнившись від тіла, — з темряви, яка держить його нині, піде до іншої, ще страшнішої тьми — на погибель.

Демони в тісних проходах

Як ті, що збирають податки, сидячи в тісних проходах, зупиняють і обдирають перехожих, так і демони спостерігають і затримують душі. Якщо ж ті не цілковито очистилися, то, вийшовши з тіла, не можуть увійти в небесні обителі й стати перед Владикою своїм, бо забирають їх униз демони повітря.

Але перебуваючи ще в тілі, працюючи й докладаючи великих зусиль, душі спроможні здобути вишню благодать — від Бога. Вони разом з тими, що осягнули облегшення за чеснотливе життя, відійдуть до Господа, бо Він Сам дав обітницю: Де Я, там і слуга Мій буде (Йоан 12:26), і нескінченні віки будуть царювати з Отцем і Сином і Святим Духом нині і завжди і на віки віків!

Нерукотворний намет

Кожний повинен подвизатися і завдяки своїм чеснотам здобути цей намет, вірячи, що здобувається він тут. Бо якщо зруйнується тілесний наш намет, — нема в нас іншого, у якому б жила душа наша, якщо будемо ще вдягнені, а не нагі (2 Кор. 5:3), тобто не позбавлені спільности і єдности зі Святим Духом, у Якому тільки й може упокоїтися вірна душа.

Тому справжні християни твердо надіються і радуються, виходячи з цього тіла, бо ж мають отой нерукотворний намет. Тим наметом є сила Духа, яка живе в них. І якщо зруйнується тілесний намет їхній, — не лякаються вони, бо мають небесну духовну обитель і ту нетлінну славу, яка в день воскресіння прославить і намет тіла, як каже Апостол: Той, хто воскресив Господа Ісуса, — воскресить і нас з Ісусом; щоб і життя Ісуса було явним в нашім смертнім тілі… аби те, що в нас смертне, було поглинуте життям (2 Кор. 4:11,14; 5:4).

Нетлінна одіж і що з'явиться того дня

Тому постараймося вірою і чеснотливим життям ще тут здобути собі нетлінну одіж, щоби нам, одягненим у тіло, не виявитися нагими, бо тоді, того дня, ніщо не прославить його. Наскільки сподобиться людина за віру й сумлінність стати причасником Духа Святого, настільки прославлене буде того дня і тіло її.

Що нині зібрала душа до скарбниці своєї, те відкриється і з'явиться поза тілом тоді; як і дерева після зими, зігріті невидимою силою сонця й вітрів, подібно до убрання, видають із себе назовні листя, квіти й плоди, а також виходять із внутрішніх глибин землі польові квіти, якими покривається земля, зодягається трава, подібно до лілей, про які сказав Господь: Ні Соломон у всій своїй славі не вдягався так, як одна з них (Мт. 6:29). Бо все це служить прикладом, образом і подобою християнина в день воскресіння.

Перший місяць — день воскресіння

Таким для всіх боголюбивих душ, тобто для істинних християн, є перший місяць Ксантик, названий ще Квітень; і то є день воскресіння. Того дня силою Сонця правди вирине зсередини слава Духа Святого, яка покриє й зодягне собою тіла Святих, — та сама слава, яку мали вони потаємною в душах. Бо що має тепер душа в собі прихованим, те виявиться тоді явно. Місяць цей є початком місяців, перший між місяцями року (Вих. 12:2).

Він приносить радість усьому створінню, розверзає землю, зодягає голі дерева, звеселяє усіх тварин. Для християн він є першим місяцем, тобто — часом воскресіння, у якому прославляться тіла їхні невимовним світлом, ще нині в них сокровенним, — силою Духа, Який буде тоді їхнім убранням, поживою, питтям, радістю, веселістю, миром, облеченням, вічним життям. Бо всією ліпотою та світлістю небесною стане тоді для них Дух Божества, Якого ще нині сподобились вони прийняти в себе.

Знак і печать Господні

Тому кожний повинен подвизатися й трудитися, дбайливо вправлятися в усіх чеснотах, вірувати й просити Господа, щоби внутрішній чоловік ще нині став причасником тієї слави і душа здобула спілкування зі святістю Духа, аби, очистившись від скверни пороку, у воскресінні мати нам у що зодягнути воскреслі наші нагі тіла, чим прикрити сором їхній, чим оживотворити і навіки упокоїти їх у Царстві Небесному.

Бо, за Святим Писанням, Христос прийде з небес і воскресить усі племена Адамові, всіх спочилих од віку розділить на дві частини; і тих, що мають Його власний знак (тобто печать Духа), проголосивши Своїми, — поставить праворуч Себе. Бо каже: Вівці мої голосу Мого слухаються (Йоан 10:27) і знаю своїх, а мої Мене знають (Йоан 10:14). Тоді-то тіла їхні за добрі діла облечуться Божественною славою, а самі вони сповняться тією духовною величчю, яку нині мають лише в душах. Так прославлені Божественним світлом і вхоплені на хмарах у повітря назустріч Господеві, як написано, будемо з Господом завжди (1 Сол. 4:17) царювати — безмежні віки віків!

Постараймося ж уже тепер мати на собі знак і печать Господні, бо під час суду, коли Бог розділятиме зібрані всі земні покоління — усього Адама, коли Пастир скличе отару свою, — тоді всі, хто має на собі знак, впізнають Пастиря свого, і Пастир впізнає тих, що мають на собі Його власну печать, і збере їх з усіх народів. Тоді почують голос Його свої та підуть вслід за Ним. На дві частини розділиться світ. Одна частина буде темне стадо, що відходить до вогню вічного, а друга — світлом наповнена паства, ведена до небесного жеребу. Що нині здобули ми в душах, те саме засяє і виявиться тоді, облечене славою тіла.

Чи всі члени воскреснуть

Чи всі члени тіла воскреснуть під час воскресіння? Богові легко все. Така й обітниця Його. Але людській немочі й людському розумові видається це неможливим. Як Бог, узявши порох і землю, створив цілковито інше єство (головно — єство тілесне), неподібне до землі, і створив багато різновидів єства (волосся, шкіру, кості, жили), і як голка, вкинута у вогонь, міняє колір і перетворюється у вогонь, попри те, що єство заліза не знищується, але залишається тим самим, — так і під час воскресіння всі члени воскреснуть і, як написано, й волосина з голови не пропаде (Лк. 21:18).

Все стане світловидним, усе пройде крізь світло й вогонь, проте не розчиниться в ньому і не стане вогнем, як стверджують декотрі. Бо Петро зостається Петром і Павло — Павлом, і Пилип — Пилипом; кожний, сповнившись Духом, перебуває у власній своїй природі й сутності. А якщо стверджуєш, що єство пропало, то нема вже Петра або Павла, але в усьому й повсюди — Бог, і ті, що відходять до пекла, не відчувають покарання, а ті, що йдуть до Царства, — благоденства.

Сад у день воскресіння

Уяви собі сад, у якому — всякі плодоносні дерева: груші, яблуні й виноград з плодами та листям; але раптом і сад, і всі дерева перемінилися — і все колишнє стало світловидним. Так і люди зміняться у воскресінні, а їхні члени стануть святими й світловидними.

Прославлення тіл як на Фаворі

Як тіло Господнє, коли вийшов Ісус на гору, прославилось і преобразилося в Божественну славу й нескінченне світло, так і тіла Святих прославляться і стануть сяючими. Бо як внутрішня слава Христова покрила тіло Христове і засяяла на ньому, так і сила Христова, що перебуває в душах Святих, того дня вийде назовні — на тіла їхні, оскільки вже нині вони умом своїм причащаються Христової сутности і Христового єства. Бо написано: Той, що освячує, і ті, що освячуються, всі від одного (Євр. 2:11); і Славу, що Ти дав Мені, Я дам їм (Йоан 17:22). Як від одного вогню запалюється багато світильників, так і тілам Святих — цим членам Христовим — потрібно стати одним тілом із самим Христом.

Позбавлення турбот у граді Святих

І досконалі, доки ще в тілі, не позбавлені турбот — через свободу, — але перебувають під страхом: тому і допускаються на них спокуси. Коли ж душа ввійде до граду Святих, — позбудеться турбот і спокус, бо тільки там нема ні скорбот, ні труду, ні старости, ні сатани, ні боротьби; а є спокій, радість, мир і спасіння.

Там посеред них Господь, Який зветься Спасителем, бо визволяє полонених; зветься Лікарем, бо зціляє душевні пристрасті небесними й Божественними ліками. Тож Ісус є Цар і Бог, а сатана — мучитель і злий князь.

Різні міри нагороди й кари

Якщо декотрі продають майно, відпускають на свободу рабів, дотримуються заповідей, але не стараються в цьому світі прийняти Духа, то чи увійдуть вони до Царства Небесного? Це — важке питання. Дехто стверджує, що і Царство одне, й пекло одне; ми ж говоримо, що є багато ступенів, відмінностей і мір в Царстві й пеклі.

Як у всіх членах одна душа, і вгорі діє вона в мозку, а внизу приводить в рух ноги, так і Божество охоплює всі створіння: і небесні, й ті, що нижче безодні, і всюди всеціло перебуває в сотворіннях, хоча своєю незмірністю та безмежністю воно — і зовні творінь. Тому саме Божество і прислухається до людей, і водночас все премудро влаштовує. Оскільки декотрі моляться, не знаючи, чого просять, інші — постять, ще інші — перебувають у служінні, то Бог, справедливий Суддя, кожного нагороджує за його вірою. Бо що роблять вони, роблять зі страху Божого, але не всі вони — сини, царі, спадкоємці.

Є у світі вбивці, перелюбники, хижаки; є й такі, що роздають своє майно вбогим. Господь дивиться на одних та інших, й тим, що чинять добро, дає Свій супокій та нагороду. Є великі міри і є міри малі; в самому світлі та в самій славі є різниця. У пеклі є вбивці й розбійники, є й такі, що прогрішились у малому. А хто стверджує, що є одне Царство, одне пекло і ступенів нема, — ті говорять неправду. Скільки нині в світі людей, що віддалися видовищам та іншим безчестям! І скільки ще таких, що моляться і бояться Бога! Господь дивиться на одних та інших і — як праведний Суддя — готує одним покарання, іншим — нагороду.

Джерела:

Святий Макарій Великий. Добротолюбіє, Том І.